І кожному з них потрібна підтримка, щоб повернутись до життя в мирному місті, знайти себе в нових реаліях. Повернення додому — це лише пів справи, далі — адаптація та відновлення.
І тут важливо, аби держава, громада й роботодавці не відвертались, а діяли, бо саме конкретні дії, а не гасла мають значення. Один із прикладів — компанія "Інтерпайп", де є системна програма підтримки ветеранів, зокрема, від поглибленого медогляду й лікування до перенавчання та нової посади.
Під час одного із заходів для демобілізованих військових, який організовувала компанія, журналістці OBOZ.UA вдалося поспілкуватися з працівником "Інтерпайпу" Ярославом Буруліним — молодим чоловіком із Нікопольщини, який на війні отримав важке поранення, пройшов реабілітацію і повернувся до життя. Його історія — приклад того, як підтримка роботодавця може реально змінити долю.
Ярославу 26, до повномасштабної війни він працював слюсарем-ремонтником на одному з підприємств Інтерпайп у Нікополі — ремонтував гідравлічне обладнання. Потім була строкова служба, а за місяць до "дембеля" Ярослав підписав контракт. Хотів бути кінологом, поїхав отримав навченого собаку на ім’я Байкал, оформив диплом йому і собі й розпочав службу.
Повномасштабна війна застала його на Львівщині у кінологічній службі. Разом із Байкалом вони перенавчалися на пошук мін і поїхали на позиції біля Харківщини, ближче до Луганської області. Борова, Шайківка, Чернещина — там і працювали.
"Потрібно було дістати наших "200-х". Поле прострілюється, рухатись треба швидко. Зранку, коли заходили, був кумулятивний касетний боєприпас, нерозірваний. Я його бачив. А вночі, коли поверталися, наступив — і все", — згадує Ярослав.
Поранення, ампутація, 11 операцій. За словами Ярослава, Байкал увесь цей час був поруч, поряд також залишалась і Патронатна служба "Інтерпайпа", яка ще під час перебування хлопця на війні допомагала йому з амуніцією, медикаментами, спорядженням, навіть із кормом для собаки. Для нього навіть виготовляли саперні "кішки". А після поранення з ним були на зв'язку, передавали ліки, підтримували.
"Компанія мені надавала все: броню, каску, форму, взуття, турнікети, медикаменти, металошукач — усе, що треба, а коли мене поранило, зі мною була на зв’язку постійно. Пропонували варіанти допомоги, контролювали лікування. Навіть зараз допомагають з аналізами, лікуванням, документами", — розповідає Ярослав.
Після демобілізації та важкої реабілітації хлопець повернувся на Нікопольщину. На свою стару посаду піти фізично не міг, адже ремонтувати обладнання з протезом важко. Однак "Інтерпайп" запропонував нову — майстра в цеху механообробки машинобудівного комплексу компанії, це керівна позиція.
У компанії для таких, як Ярослав, є ціла програма реінтеграції. Після демобілізації кожен ветеран проходить поглиблений медогляд у корпоративній поліклініці. У більшості виявляються проблеми зі шлунком, хребтом, інші ускладнення. Складається індивідуальний план лікування. Якщо треба — направляють до вузьких спеціалістів, допомагають з транспортом.
"Я навіть не думав, що буде таке обстеження. Дуже уважно все оглядають, всі аналізи здаємо, я таких у житті не здавав", — зазначає Ярослав.
За словами Людмили Новак, директорки з комунікацій "Інтерпайп", яка курує напрям роботи з військовими в компанії, якщо ветеран не може повернутись на довоєнну посаду, підбирають іншу та пропонують перенавчання. Компанія також організовує юридичні консультації щодо оформлення статусу УБД, виплат чи інших питань, пов’язаних з військовою службою.
Новак розповіла, що особливу увагу "Інтерпайп" приділяє психологічній підтримці. За потреби з ветеранами працює кваліфікований психолог, який є у штаті корпоративної поліклініки. У компанії добре розуміють, що психологічна травма не завжди проявляється відразу, тому підтримка розгорнута довгостроково. Щовихідних для хлопців проводять підтримувальні зустрічі — організовують майстер-класи, спільні прогулянки, виїзні заходи на природі, іпотерапію, арттерапію — все, що допомагає знижувати рівень тривожності та соціалізуватись. Готують такі зустрічі разом з психологами, спираючись на світову практику.
Про свою участь у таких заходах розповів і Ярослав. Він стабільно відвідує ветеранські зустрічі від компанії, каже, що це допомагає психологічно відновитися. "Зазвичай я обираю риболовлю або заходи з тваринами, це мене заспокоює та допомагає відволіктись", — поділився він.
Історія Ярослава — це не виняток, у компанії таких десятки, і кожен зі своїм болем та досвідом. Однак, як зазначив хлопець, якщо поряд є ті, хто підтримує, шлях додому стає трохи легшим.
