Вітчизняні сировинні велетні продовжують генерувати мільярди на експорті. Проте з’явилася нова сила, готова похитнути цю гегемонію.
Дві майже паралельні реальності існують в експортній царині української економіки. З одного боку — велетенські холдинги, орієнтовані передусім на продаж сировини. З другого, дедалі потужніше заявляє про себе нова сила — ІТ-сектор, який лише за минулий рік наростив експортні надходження на 9,4 %.
За даними Нацбанку, у 2025 році загальний обсяг українського експорту досяг рівня $38,28 млрд для товарів та $15,82 млрд для послуг.
Стан торговельного балансу залишається дефіцитним: імпорт системно перевищує експорт, тому логіка дій держави цілком зрозуміла. Цей розрив різко зріс протягом останніх років: у 2021‑му від'ємне сальдо (товарів та послуг) становило $3,4 млрд, а за підсумками 2025‑го досягло рекордних $59,25 млрд. Головна причина — колосальний розрив саме в торгівлі товарами: торік експортували на $38,28 млрд, а імпортували на $89,62 млрд.
Товарний експорт, який традиційно спирається на металургію та агросектор, виявився найбільш вразливим до криз і війни. Своїх історичних максимумів він досягав у 2011‑2012 роках, генеруючи $62,38 млрд та $64,43 млрд відповідно. Проте у 2022‑му обвалився до рівня близько $41,18 млрд за методологією платіжного балансу. Протягом 2023‑2025 років показники стабілізувалися на відносно низьких позначках: у минулому році — $38,28 млрд.
Як пояснює Наталія Шпигоцька, аналітикиня Dragon Capital, загальний експорт товарів у 2025‑му залишався на 40 % нижчим від рівня 2021‑го. Падіння відзначалося практично в усіх основних групах товарів, зокрема за такими ключовими позиціями, як зерно та металургія. Проте окремі товари таки показали позитивну динаміку, перевищивши навіть довоєнні показники, — зокрема, експорт яєць і яєчних продуктів, соєвої та ріпакової олії та окремих категорій паперової продукції.
Сфера послуг, до якої входить IT-сектор, демонструє значно вищу стійкість до стресів воєнного часу. Хоча обсяги її експорту традиційно поступаються товарному, падіння тут виявилося мінімальним: у 2021‑му — до $18,39 млрд, а далі цей показник тримався в коридорі $15,82 — $17,25 млрд.
Перед великою війною Україна продавала більше послуг, ніж купувала, але з 2022‑го сальдо стало від'ємним. За підсумками минулого року воно сягнуло мінус $7,91 млрд. Усе через витрати українських мігрантів за кордоном, які, згідно з методологією НБУ, обліковуються як імпорт послуг за статтею Подорожі.
Водночас між великим бізнесом та державою розгортається масштабна боротьба за контроль над валютною виручкою. Наразі діє жорстке обмеження на вільне виведення капіталу за кордон, що блокує виплату довоєнних дивідендів та погашення колишніх зовнішніх позик. Для експортерів встановлено дедлайн: повернути валютну виручку в країну протягом 180 днів (для окремих категорій машинобудування — 270 днів), інакше — щоденна пеня, а за системні порушення — втрата статусу верифікованого експортера та фактична зупинка зовнішньоекономічної діяльності.
Найбільш наочним індикатором того, що відбувається з українським експортом, є рейтинг його найбільших гравців за підсумками 2025 року, що його склав NV.
Концентрація капіталу
Загалом до рейтингу увійшли 30 унікальних учасників — провідних вітчизняних компаній та холдингів, які за підсумками дослідження забезпечили сукупний обсяг експорту в $15,13 млрд (близько 635,25 млрд грн за курсом НБУ на кінець минулого року). Тобто лише вони згенерували 39,51 % від усього товарного експорту країни. Це наочно демонструє критичну залежність валютного ринку та фінансової стабільності держави від дисципліни найбільших гравців.
Сам рейтинг, а особливо його верхівка, доводить, що левова частка українського товарного експорту зосереджена в руках кількох корпоративних велетнів.
Передусім це Кернел, флагман харчової промисловості. Загальний обсяг експорту компанії, бенефіціаром якої є Андрій Веревський, сягнув 160 млрд грн при загальній виручці у 171 млрд грн.
Другу сходинку посідає Метінвест, експортна продукція якого реалізується консолідовано групою SCM Ріната Ахметова. Металургійний велетень разом зі спільними підприємствами ПівдГЗК та Запоріжсталь згенерували експорт на 154 млрд грн.
Ще один харчовий лідер — Миронівський хлібопродукт (МХП) Юрія Косюка — експортував продукції на 86,3 млрд грн, залишаючись також найбільшим роботодавцем рейтингу: майже 40 тис. співробітників.
На четвертій сходинці — знову «важкий метал»: металургійний гігант АрселорМіттал Кривий Ріг, що торік згенерував експорт на 48,6 млрд грн.
А далі — знову харчова промисловість: Бунге Україна. Її експорт минулого року сягнув 33 млрд грн.
Крім того, потужними гравцями залишаються Інтерпайп Віктора Пінчука (29,8 млрд грн) та Нібулон Андрія Вадатурського (24,6 млрд грн).
Олександр Паращій, керівник аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital, відзначає велику концентрацію валютної виручки в руках декількох бізнес-груп. Проте, на його думку, це не становить загрози, — навпаки, полегшує моніторинг. До того ж великим компаніям набагато простіше отримати міжнародне фінансування під час війни.
Технологічний зсув
Поки топові холдинги генерують виручку від продажу фізичних товарів, на макрорівні вітчизняної економіки відбувається тектонічний зсув — сировинну залежність розбавляє ІТ-сектор.
Частка продовольства, металургії та мінералів у загальному експорті товарів і послуг впала, як запевняє Паращій, із 63 % у 2021 році до 56 % у минулому.
Водночас частка ІТ-послуг зросла з 9 % до 12 %.
За даними асоціації IT Ukraine, наразі технологічна галузь забезпечує $6,6 млрд експорту — це 41,6 % від усього продажу на зовнішні ринки послуг. Вона формує 3,2 % національного ВВП та сплачує 50,5 млрд грн податків. Технологічна індустрія стала справжнім «стабілізатором» економіки в умовах повномасштабної війни. Протягом 2021‑2025 років сегмент High-IT (найбільш цифровізовані галузі) демонстрував середньорічне зростання на рівні +19,9 %. Тоді як традиційні, менш цифровізовані сектори, за цей період додавали в середньому лише +4,7 %.
Свою експертизу ІТ-сектор концентрує на найбільш платоспроможних ринках: 51 % експорту йде до Європи, а 36 % — до США.
Як пояснили у профільній асоціації, головна особливість IT-індустрії полягає в тому, що вона горизонтально розподілена. Це не кілька великих гравців, які формують галузь, а понад 2 тис. компаній. Саме тому IT-сектор практично не представлений у традиційних рейтингах експортерів.
Валютна «заначка»
Концентрація мільярдів у руках кількох корпоративних груп призвела до жорсткого протистояння з державою за те, де саме залишатимуться ці гроші.
Головним каменем спотикання стали $8 млрд — саме таку суму валютної виручки великий вітчизняний бізнес продовжує утримувати на закордонних рахунках. Голова Нацбанку Андрій Пишний вперше озвучив цю цифру ще наприкінці 2023 року.
Попри жорстку риторику держави та наявність проблеми, офіційна статистика регулятора демонструє позитивну динаміку. Як зазначили у пресслужбі НБУ, обсяги експортної виручки, що надходять з-за кордону, впевнено зростають: за підсумками січня — квітня 2026 року цей показник на 9,4 % перевищив обсяг аналогічного періоду 2025‑го. Ба більше, обсяг операцій із порушенням граничних строків розрахунків у I кварталі цього року зменшився більш ніж удвічі.
Попри готовність до компромісів у межах Стратегії пом’якшення валютних обмежень, поступки Нацбанку поки що мають лише точковий характер. Так, 1 березня 2026‑го регулятор розширив терміни повернення валютної виручки для експортерів складного обладнання та машинобудування зі 180 до 270 днів, ураховуючи їхній виробничий цикл. Натомість для агроекспорту, який є основним постачальником валюти, правила залишаються безальтернативно суворими.