Саме про цей шлях – і про те, як його проходять ветерани Інтерпайп, – РБК-Україна розповідає у цьому спецпроєкті. У компанії Віктора Пінчука цю потребу зрозуміли ще у 2015 році, коли почали повертатися перші демобілізовані з АТО. У 2023 році, коли почали повертатися ветерани повномасштабного вторгнення, компанія не просто зберігала за ними робочі місця, а створила систему з кількох кроків, яка послідовно допомагає ветерану реінтегруватися у життя. Це і відновлення, і робота, і підтримка поза роботою, зокрема ветеранський спорт.
Приклад для інших бізнесів
"Перші ветерани почали повертатися у кінці 2022 року. Ми мали досвід роботи з хлопцями, які поверталися з АТО і взяли його за основу, щоб створити систему реінтеграції ветеранів, адже в майбутньому дві третини чоловіків матимуть бойовий досвід. Це багаторівнева програма, яка складається з багатьох компонентів. В ній задіяна не тільки патронатна служба компанії, яка опікується ветеранами, а й корпоративна поліклініка, HR-фахівці, лінійні керівники, до яких повертаються демобілізовані. Наш досвід сьогодні є бенч-марком для бізнесу", – розповідає директорка з комунікацій Інтерпайп і кураторка напрямку Людмила Новак.
В компанії розробили покроковий алгоритм реінтеграції ветерана. І перший крок – це не повернення на роботу. Спочатку фізичне та емоційне відновлення. Тобто хлопці і дівчата після демобілізації проходять розширений медогляд в корпоративній поліклініці і лікування – амбулаторне чи у денному стаціонарі, далі їх чекає Центр підтримки ветеранів, де працюють психологи, фізичний терапевт, масажист. За потреби людину консультує юрист і допомагає оформлювати необхідні виплати чи статус. І тільки після відновлення починається робота.
Якщо ветеран може повернутися на довоєнне робоче місце, то у нього буде наставник, який допоможе адаптуватися, якщо ні – керівники заводів разом з лінійними керівниками, координатором патронатної служби та HR-фахівцями підберуть для нього нове.
Але на цьому процес реінтеграції не завершується. Щотижня компанія організовує підтримуючі заходи для ветеранів. Це може бути заміська екскурсія, майстер-клас, рибалка, навіть чайна церемонія. Ветеран приїжджає туди разом із родиною і спілкується з такими ж ветеранами, адже адаптація в колі рівних йде швидше. З таких підтримуючих зустрічей сформувався ще один напрямок підтримки ветеранів – ветеранський адаптивний спорт.
Як козаки на чайках
З Сергієм Петрищевим та Олександром Токарєвим знайомимося перед запливом ветеранських адаптивних команд з веслування на ялах на обласних змаганнях.
Ялами користувалися ще козаки в часи Запорізької Січі. Це човен, в який сідає 6 спортсменів. А далі все по класиці – перемогла та команда, яка прийшла до фінішу першою. В Дніпрі веслування на ялах зараз дуже активно розвивається, тут базується виробництво цих човнів. Окрім дорослих і підліткових команд, є вже кілька ветеранських, говорить президент Федерації морських багатоборств України Дмитро Стєпнов. Поки розмовляємо, ветерани Інтерпайп вправно розкладають весла і обговорюють тактику на заплив.
Минулого літа Федерація морських багатоборств Дніпропетровської області запропонувала ветеранам, які працюють в Інтерпайп спробувати себе у цьому виді спорту. Частині хлопців сподобалось і вони почали тренуватися на постійній основі. Так у компанії з’явилась ветеранська команда з веслування на ялах. Більшість учасників – після складних поранень.
Олександр Токарєв у цьому запливі виконує роль капітана. Хлопці зізнаються, що постійного капітана в команді нема – всі рівні. Перед запливом визначають, хто сьогодні піде на жеребкування, як капітан. Зараз чоловік працює водієм. До війни був слюсарем-ремонтником, ремонтував обладнання на трубному виробництві. Служив в Нацгвардії. Під час служби чоловік пошкодив спину, після операції демобілізувався.
"Коли повернувся – було багато різних думок, але просто сидіти вдома не хотілося. Слюсарем працювати не можу, там треба і нахилятися, і присідати. Запропонували посаду водія. Тепер вожу співробітників Інтерпайп. До ідеї зайнятися веслуванням спочатку поставився з пересторогою, бо спина часто болить, але спробував і сподобалось. У цьому році я почав інтенсивніше тренуватись. Ще інколи боляче, але в цілому мені веслування на ялах – подобається. Це фізичне навантаження, для моєї спини дуже корисно. А ще тут можна поспілкуватися з хлопцями, завжди є про що поговорити, окрім роботи та служби у війську. Якщо хтось злий – веслування дає можливість виплеснути всі емоції. Ось так Інтерпайп допоміг мені відкрити щось нове для себе", – розповідає Олександр.
Сергій Петрищев був одним із перших, хто спробував. Його історія – про силу та незламність жити далі. І в його випадку – це не пафосні слова. Чоловік служив у піхоті 93 бригади "Холодний Яр", демобілізувався після того, як у боях під Ізюмом дістав уламкове поранення, через яке втратив ногу. Після тривалої реабілітації, навчився ходити на протезі, повернувся до роботи і знайшов нове хобі. Живе у прифронтовому Нікополі.
"Я загалом люблю все що повʼязане з водою. Зараз веслування на ялах для мене і хобі, і відпочинок. Цей спорт дає мені радість та сили. Тут завжди позитивні емоції, командна робота, розмови з хлопцями. Це допомагає відключитись від війни, від минулого. Коли я гребу – я на 100% щасливий. Найбільше подобається на змаганнях. Коли я беру участь у змаганнях – отримую особливе задоволення", – розповідає він.
Хлопці – постійні учасники місцевих, всеукраїнських та міжнародних змагань, на яких вже посідали призові місця. Навіть брали участь у чемпіонаті Європи, який проходив у Греції.
Плавання після складних поранень
Інтерпайп розвиває не тільки веслування на ялах.
З ветераном Костянтином Кравченком ми познайомилися на тренуванні з плавання. Він – інженер на брухтозаготівельному виробництві Інтерпайп. До лав ЗСУ доєднався добровольцем влітку 2022 року, служив у 92-й бригаді. Під час виконання завдання підірвався на міні. Найбільше постраждала нога. Лікарі довго намагалися зберегти кінцівку, проте ногу довелось ампутувати. Після тривалої реабілітації Костянтин повернувся на роботу. Щоб він продовжив працювати, перерозподілили з колегами задачі і трохи змінили функціональне поле. Чоловік зізнається – навіть не мріяв, що зможе повернутися до улюбленого хобі – плавання. Коли координатори патронатної служби запропонували спробувати поплавати в басейні, здивувався, але не відмовився.
"Я з травня ще жодного дня тренувань не пропустив, ми тут кожну суботу займаємось. Зараз у нас вже є команда з плавання – всі після складних поранень. У воді дуже подобається, оце відчуття невагомості, воно просто чудове. Я з дитинства без води жити не можу, та й до того ж плавання допомагає себе тримати в тонусі, це продовження реабілітації", – розповідає він.
Вперше вийти на воду після поранень ветеранам допомагає чемпіонка світу з тріатлону, тренерка Олександра Гришина.
"У наших тренуваннях важливі не тільки фізичні показники, а й психологічний стан. І моя задача зробити все, щоб хлопцям це сподобалось. Ветеранів із травмами я не жалію, але менше навантажую, кожному допомагаю індивідуально з проблемами, які виникають через поранення. Результати дуже хороші, два тижні тому вони вже пливли по 500 метрів на змаганнях в Одесі, троє хлопців з команди припливли повний заплив. Хтось проплив свої перші 200 метрів, і це також прогрес. Дуже важливо що хлопці бачать і відчувають, що тренування приносять результати", – каже Олександра.
Разом з тренером спостерігає за тренуванням і керівниця патронатної служби Інтерпайп Юлія Кишинська. Вона розповідає, що наразі в компанії є дві ветеранські адаптивні команди – з веслування на ялах та плавання, але на цьому Інтерпайп не планує зупинятися, бо розглядає спорт, як частину процесу реінтеграції.
"Спорт допомагає людині зрозуміти, що все можливо. Важливо, щоб кожен ветеран знайшов собі те, що йому по душі. Ті хто вже займаються спортом, вони подають іншим приклад, що не варто закриватись у собі. Тому будемо і надалі розвивати існуючі ветеранські команди і розглядаємо варіанти інших адаптивних видів спорту, зокрема – следж-хокей, адаптивний вейкбординг та вітрильний спорт", – розповіла Юлія.